Повідомлення про стан

  • Page 2 would be an orphan; keeping with last page.
  • Page 4 would be an orphan; keeping with last page.

Cardiomyopathy

Cardiomyopathy - a disease of unknown nature, which is characterized by cardiomegaly, heart failure in the absence of lesions of heart valves, coronary and pulmonary vessels. 

There are three forms of cardiomyopathy: dilated (congestive), hypertrophic, restrictive. 

Dilated cardiomyopathy is manifested by diffuse enlargement of the heart chambers, mainly the left ventricle. It occurs at any age. 

Pathogenesis. It is believed that there is no single mechanism of this disease. Disorders due to hemodynamic deterioration of myocardial contractile function, first the left and then the right ventricle. This leads to congestive heart failure in a small and then in a large circulation. 

Pathological anatomy. It is characteristic diffuse myocardial injury (mainly the left ventricle) of the heart with moderate dilatation and hypertrophy of the heart muscle optional. 

Hepatic amyloidosis

Hepatic amyloidosis - a disease caused by the deposition in the parenchyma of the liver, amyloid - an amorphous mass of complex protein-polysaccharide composition, followed by the formation of atrophy, sclerosis functional organ failure.

ICD-10: E85 - Amyloidosis.

Etiology.

Кардіоміопатія

Кардіоміопатія — захворювання нез’ясованої природи, яке характеризується кардіомегалією, серцевою недостатністю при відсутності уражень серцевих клапанів, коронарних і легеневих судин.

Розрізняють три форми кардіоміопатії: дилатаційну (застійну), гіпертрофічну, рестриктивну.

Дилатаційна кардіоміопатія виявляється дифузним розширен­ням камер серця, переважно лівого шлуночка. Вона виникає у будь-якому віці.

Патогенез. Вважають, що не існує єдиного механізму розвитку цього захворювання. Розлади гемодинаміки зумовлені погіршен­ням скоротливої функції міокарда, спочатку лівого, а потім право­го шлуночка. Це призводить до застійної серцевої недостатності в малому, а згодом і у великому колі кровообігу.

Патологічна анатомія. Характерним є дифузне ураження мі­окарда (переважно лівого шлуночка), дилатація серця з помірною і необов’язковою гіпертрофією серцевого м’яза.

Недостатність судинна

Судинна недостатність характеризується розладом периферичного кровообігу, який супроводжується низьким артері­альним тиском і порушенням кровопостачання органів і тканин. Розрізняють гостру і хронічну судинну недостатність.

Гостра судинна недостатність виявляється зомлінням, шоком і колапсом.

Зомління — короткочасна втрата свідомості, зумовлена рап­товою транзиторною гіпоксією мозку.

Етіологія і патогенез. Причини зомління найрізноманітніші. Роз­різняють такі види зомління:

1) вазомоторне — виникає при різ­кій зміні положення тіла (ортостатйчнс зомління), тривалому сто­янні;

2) вагусне (перебігає зі сповільненим серцевим ритмом) — спостерігається при психоемоційних стресах, сильному болю;

Недостатність кровообігу

Недостатність кровообігу — неспроможність си­стеми кровообігу постачати органи і тканини необхідною кількі­стю крові для їх нормального функціонування.

Недостатність кровообігу є одним із важливих клінічних син­дромів, який ускладнює перебіг багатьох захворювань і нерідко є причиною смерті хворого.

Розрізняють гостру і хронічну недостатність кровообігу.

Гостра недостатність кровообігу виявляється такими синдро­мами: гострою серцевою недостатністю, гострою серцево-судинною недостатністю, гострою лівошлуночковою або правошлуночковою недостатністю, лівого передсердя, гострою судинною нед­статністю.

Серцева недостатність є наслідком зниження скоротливої фун­кції міокарда. Гостра серцева недостатність найчастіше виявляєть­ся у вигляді лівошлуночкової (лівопередсердної) або правошлуночкової серцевої недостатності.

Дистонія нейроциркуляторна

Нейроциркуляторна дистонія — функціональне захворювання переважно психоневротичного походження, яке ви­являється різноманітними серцево-судинними, вегетативними, рес­піраторними розладами, астенією.

Здебільшого це самостійне захворювання, але іноді є синдро­мом іншого захворювання, наприклад, туберкульозу, уражень, ви­кликаних підвищеним рівнем радіації і т. ін. Нейроциркулятор­ною дистонією часто хворіють люди молодого віку, переважно жінки.

Кардіосклероз

Кардіосклероз — вогнищеве або дифузне розростання сполучної тканини в міокарді внаслідок запалення або недостат­нього кровопостачання.

Етіологія і патогенез. Кардіосклероз — здебільшого вторин­ний процес, який виникає внаслідок коронарного атеросклерозу (атеросклеротичний кардіосклероз), інфаркту міокарда (постін­фарктний кардіосклероз), тяжких форм міокардитів (ревматизм, інфекційно-алергічний міокардит), міокардіодистрофій, кардіоміопатій.

На розвиток клінічних проявів кардіосклерозу суттєво вплива­ють не тільки морфологічні зміни в міокарді, а й порушення мікрогемоциркуляції, біологічні зміни в серцевому м’язі.

Патологічна анатомія. Розрізняють дифузний і вогнищевий кардіосклероз. Дифузна форма найчастіше є наслідком тривалої ішемії міокарда, поширеного атеросклерозу коронарних судин. Вогнищевий кардіосклероз виникає при інфаркті міокарда, вогнищевому міокардиті. При цьому частіше уражається лівий шлуночок.

Інфаркт міокарда

Інфаркт міокарда — гострий ішемічний некроз м’язо­вої стінки серця, який виникає від припинення кровопостачання внаслідок закупорки чи звуження судин.

В останні десятиріччя зросла захворюваність на інфаркт мі­окарда, особливо серед чоловіків З0 - 44 років. Як і раніше, смерт­ність та інвалідність унаслідок інфаркту міокарда серед працездат­ного населення залишається досить високою.

Етіологія. Основною причиною інфаркту міокарда є атероскле­роз коронарних артерій, ускладнений тромбозом або крововили­вом в атеросклеротичну бляшку. Доведено, що інфаркт міокарда виникає і внаслідок спазму (не завжди патологічно змінених) ко­ронарних судин, який викликає гостру і тривалу ішемію міокарда. Рідко причиною інфаркту міокарда є емболія коронарних артерій. Крім цього, до розвитку інфаркту міокарда призводять порушення мікроциркуляторно-тромбоцитарного гомеостазу в міокарді, дре­нажної функції лімфатичних судин, недостатньо розвинуті колатералі, збільшена потреба в кисні.

Ішемічна хвороба серця

Ішемічна хвороба серця — гостра або хронічна не­відповідність між енергетичною потребою міокарда і станом коро­нарного кровообігу, внаслідок спазму або закупорки артерій.

Ішемічна хвороба серця є однією із основних причин смертно­сті, тимчасової або постійної втрати працездатності серед насе­лення економічно розвинутих країн.

Згідно із загальноприйнятою класифікацією, розрізняють клі­нічні варіанти ішемічної хвороби серця.

1. Первинне припинення кровообігу (раптова смерть).

2. Стенокардія.

2.1. Стенокардія напруги.

2.1.1. Яка виникла вперше.

2.1.2. Стабільна.

2.1.3. Прогресуюча.

2.2. Стенокардія спокою (спонтанна стенокардія).

2.2.1. Особлива форма стенокардії (варіантна Принцметала).

Атеросклероз

Атеросклероз — хронічне захворювання, яке характе­ризується ущільненням і втратою еластичності стінок артерій, звуженням їхнього просвіту з наступним порушенням кровопостачан­ня органів.

Клінічні спостереження останніх років свідчать про прогресу­вання атеросклерозу та його ускладнень серед населення еконо­мічно розвинутих країн; при цьому хворіють люди найбільш пра­цездатного віку.

Етіологія. Атеросклероз — поліетіологічне захворювання, яке розвивається внаслідок дії різних несприятливих чинників. На даний час виявлено більше ЗО таких чинників: перенапруження нервової системи, хронічні стреси, гіподинамія, ожиріння, гіпер­тонія, цукровий діабет, гіпотеріоз, куріння, спадковість, схиль­ність до гіперкоагуляції тощо.

Патогенез. Згідно зі сучасним уявленням атеросклеротичні ура­ження починаються з проліферації клітин гладких м’язів інтими, що врешті-решт призводить до утворення фіброзної бляшки.

Сторінки